Консультує фахівець служби зайнятості
В яких випадках допомогу на випадок безробіття може бути скорочено або припинено?
Вичерпний перелік підстав припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості визначено в статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Найбільш поширеними підставами припинення виплати допомоги по безробіттю можна виокремити:
1) працевлаштування безробітного;
2) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
3) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
4) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
5) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
6) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
7) закінчення строку їх виплати;
8) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
9) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності);
10) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
Три останні підстави можна вважати санкціями за недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.
Окрім припинення виплати, допомога по безробіттю може бути скорочена на строк до 90 календарних днів у разі:
1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів). В період карантину дане скорочення не застосовується;
2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, (на 90 календарних днів);
4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу (у тому числі за межами України) або здійснення іншої діяльності за винагороду в період одержання допомоги по безробіттю;
5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;
6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
8) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
